Моєю першою грою була Match Insanity, яка потім переродилася в Don’t Eat Last Berry. У ній я реалізував елементарну механіку “гри з дитинства”. Але найважливіше те, що на розробку першої гри пішло не більше тижня – тож отримавши найцінніший досвід я зміг швидко зробити висновки і продовжити розвиток.

Я помню как начиная делать любую игру, бросал в самом начале, или на полпути, потому что просто не знал или не осознавал до конца, каким должен быть алгоритм ее создания. Это било по моему самолюбию. Я видел, что многие это делают и делают успешно, поэтому задавал себе вопрос: «А чем я хуже?»

Но прежде, несколько мифов связанных с программированием как таковым и его изучением.

“Я все життя мріяв створювати комп’ютерні ігри, але не маю ані відповідної освіти, ані уявлення, як це роблять інші. З чого мені почати?” – це запитання мені доводиться чути зі вражаючою регулярністю. Тож, щоб багатократно не повторюватися, я вирішив написати статтю про перші кроки молодого розробника ігор. Тим більше, що я давно обіцяв це зробити. Тепер у відповідь на запитання можна буде просто дати лінк!