Попереджаю, що шляхів до “мрії” може бути багато. Хтось спробує здобути формальну освіту ігрового розробника чи хоча б загальну освіту програміста, інші – підуть працювати в ігрову компанію, треті – займуться самоосвітою. Я ж поділюся власним баченням розвитку людини, яка хоче створювати ігри.

Моей первой игрой была Match Insanity, которая потом переродилась в Do not Eat Last Berry. В ней я реализовал элементарную механику "игры с детства". Но самое важное то, что на разработку первой игры пошло не больше недели - поэтому получив ценный опыт я смог быстро сделать выводы и продолжить развитие.

Правило № 1. Без вміння програмувати створити гру неможливо. Будь-яка гра, апріорі, повинна бути інтерактивною, т. Е. Гравець виконує якусь дію і отримує на нього відповідь. Така реакція можлива лише при використанні певних інструкцій в її програмному коді.
Правило № 2. Хороший план - це запорука успішного створення будь-якої гри. Це означає, що перш ніж почати писати код гри, ви повинні скласти ясний план того, як будете її створювати і сформулювати масу умов для того, щоб потім багато разів не переробляти вже майже закінчену роботу. Існує думка, що 80% часу потрібно витрачати саме на планування додатки, а 20% на написання програмного коду. Чим краще сплануємо, тим швидше створимо гру і якісніше вона буде.
Правило № 3. Ви повинні чітко уявляти собі майбутню аудиторію, т. Е. Тих, хто буде в неї грати. Варіанти: дитина-дошкільник, підліток, любителі головоломок або поганяти на автомобілях, які бажають поліпшити свої інтелектуальні здібності або просто розважитися і т. Д.
Список правил можна продовжувати і далі, але перше, зі згаданих, напевно, найважливіше - треба вміти програмувати. Без цього нікуди!

Воно дається важко
Його потрібно довго вивчати
Процес навчання нудний і нецікавий
Його майже неможливо освоїти самостійно
Воно швидко забувається без регулярної практики
Це дороге в усіх відношеннях задоволення
Мало, що дає в результаті
Приблизно те ж саме кілька років тому відчував і я.