Моєю першою грою була Match Insanity, яка потім переродилася в Don’t Eat Last Berry. У ній я реалізував елементарну механіку “гри з дитинства”. Але найважливіше те, що на розробку першої гри пішло не більше тижня – тож отримавши найцінніший досвід я зміг швидко зробити висновки і продовжити розвиток.

Развиваясь, как разработчик, вы все больше переконуватиметесь, что совсем не ваши программистские и художнические навыки определяют, насколько успешной будет следующая игра. На первый план будут выходить куда более "тонкие" материи, такие как понимание психологии игрока, способность придумать и воплотить аддиктивный геймплей, хороший игровой дизайн и тому подобное.

Попереджаю, що шляхів до “мрії” може бути багато. Хтось спробує здобути формальну освіту ігрового розробника чи хоча б загальну освіту програміста, інші – підуть працювати в ігрову компанію, треті – займуться самоосвітою. Я ж поділюся власним баченням розвитку людини, яка хоче створювати ігри.

Далее, пошагово, мы обсудим каждую строчку кода по тому же принципу, что и в первой книге «Дубль-2».